24 серпня в Кагарлицькій громаді попрощалися з воїном Сергієм Анатолійовичем Глобенком, який загинув 25 березня 2025 року поблизу селища Нове на Донеччині. У громаді оголосили День жалоби, а земляки зустрічали траурний кортеж живим Коридором Слави. Про це повідомляє Кагарлицьку міську раду, передає Київщина Інфо.
Сергій Глобенко виріс у Ставах у родині вчителів. У 1994-2005 роках навчався у Ставівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, у 2006 році закінчив Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Києва, а у 2013 році здобув вищу освіту в Київському національному університеті будівництва і архітектури. Працював у ТОВ «Будівельна компанія «Оверхол Україна».
На фронт Сергія призвав Солом’янський районний у місті Києві ТЦК та СП за загальною мобілізацією. Він служив стрільцем 1-ї стрілецької роти військової частини А7292. Після бою поблизу селища Нове на Донеччині 25 березня 2025 року родина отримала сповіщення, що солдат зник безвісти за особливих обставин. Лише через місяці невідомості громада провела його в останню дорогу.
Прощання і похорон
Церемонія прощання відбулася біля батьківської хати воїна. Відспівували загиблого за православним звичаєм у сільському храмі Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України, чин похорону відправив настоятель храму Валерій Марцін. Спогадами про свого учня поділилася колишня вчителька Сергія Тамара Шепелявенко.
На траурному мітингу біля могили воїна виступив заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов: «Від імені Кагарлицької міської ради, від усієї нашої громади висловлюю найглибші, найщиріші співчуття батькам та брату Сергія. Сьогодні, в цей тяжкий для родини день, в усій великій громаді Кагарличчини оголошено День жалоби» – повідомив у.
«Йому назавжди 37… Повний сил, планів та мрій, які знищила клята війна. Ми перед тобою в вічному боргу, Воїне» – зазначив у.
Староста Ставівського округу Володимир Михайленко теж висловив співчуття родині, друзям і побратимам загиблого: «Найкращих забирає ця проклята вже всіма українськими матерями війна» – підкреслив у.
Директорка Ставівської гімназії Людмила Анкуца розповіла, що Сергій Глобенко був вірним другом її сину, який міг у будь-який момент підставити плече, вислухати, підтримати.
Почесний караул бойових побратимів зняв із домовини Державний Прапор України і прапор військової частини. Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Сергій Решетник передав знамена матері загиблого воїна. Над могилою тричі пролунав прощальний військовий салют і прозвучав Державний Гімн України.
