У четвер, 27 серпня, у Переяславському академічному ліцеї імені Івана Мазепи відкрили меморіальну дошку на честь загиблого захисника Юрія Білецького – випускника закладу, авіаінженера та командира механізованого взводу, який загинув на Дніпропетровщині наприкінці грудня. Про це повідомляє Proslav, передає Київщина Інфо.
Юрій Білецький народився 15 грудня 1979 року. Шкільні роки провів у стінах тодішньої загальноосвітньої школи № 6, яка нині носить назву Переяславського академічного ліцею імені Івана Мазепи. Ведуча заходу Марина Криворот розповіла, що ще у школі майбутній захисник виявляв потяг до точних наук, брав участь в олімпіадах з фізики та математики.
Юрій закінчив музичну школу по класу бандури, був постійним учасником міських творчих заходів. Вищу освіту здобув у авіаційному університеті в Києві за спеціальністю інженера-механіка з експлуатації повітряних суден і двигунів. Працював у міжнародних авіалініях інженером з обслуговування літаків Boeing, регулярно проходив стажування за кордоном.
Шлях на фронт
Юрій Білецький став на захист країни 21 лютого 2024 року. За любов до авіації побратими дали йому позивний «Боїнг». Служив командиром 3-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4123 (67-ма окрема механізована бригада).
Бойовий шлях пройшов у Тернах на Сумщині, на Курщині та Лиманському напрямку. Пізніше підрозділ перекинули на Покровський напрямок, а згодом – на Дніпропетровщину. Батьки востаннє бачили сина 9 листопада 2025 року. Юрій Білецький загинув 28 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Коломійці Синельниківського району Дніпропетровської області.
Полотно з меморіальної дошки зняли найрідніші загиблого – мама Антоніна Володимирівна та син Іван. Чин освячення пам’ятного знака здійснив настоятель Свято-Троїцького храму ігумен Софроній.
Спогади рідних, вчителів і побратимів
Голова Переяславської громади Вячеслав Саулко звернувся до присутніх зі словами скорботи:
«Щодня ми бачимо в новинах, скільки гине абсолютно невинних, цивільних українців. Ворожі ракети летять по наших лікарнях, школах, будинках. Найбільше болить те, що збільшується наша Алея Героїв. На фасадах шкіл та інших закладів з’являється все більше меморіальних дошок. Це свідчить лише про одне: ми повинні вистояти», – повідомив Вячеслав Саулко.
Учитель Олег Якименко, який познайомився з Юрієм у 1996 році під час керівництва шкільною командою КВК, згадав його як харизматичну та талановиту людину:
«Якщо людина талановита, вона талановита в усьому. Окрім лідерства в команді КВК, Юра чудово грав на бандурі, захоплювався спортом, гарно навчався у школі. Дуже прикро, що через російських окупантів він мусив залишити улюблену справу і стати на захист держави», – повідомив Олег Якименко.
Викладач фізичної культури В’ячеслав Заболотній розповів про спортивні захоплення Юрія – футбол, баскетбол, легку атлетику. За його словами, у 2009 році Білецький супроводжував донецький «Шахтар» до Туреччини на фінал Кубка УЄФА, де команда здобула перемогу.
«Коли почалася повномасштабна війна, Юра повернувся до Переяслава, працював таксистом. Під час нашої останньої зустрічі він сказав: «Мені вручили повістку, і я йду служити». Маючи офіцерське звання, під час того фатального бойового завдання він міг би й не їхати на зміну позицій. Але він настільки турбувався про своїх побратимів, що не міг вчинити інакше і пішов разом із ними», – повідомив В’ячеслав Заболотній.
Вчителька Тетяна Куйбіда, яка нині працює в кабінеті, де свого часу навчався Юрій, наголосила на ціні, яку платить український народ:
«У школі ми вчимо дітей історії, але ми не знали, що настане час, коли вони будуть писати цю історію власною кров’ю. Ця дошка – це нагадування кожному, хто заходитиме в ці двері, про те, наскільки високою є ціна нашого з вами життя», – повідомила Тетяна Куйбіда.
Голова ГО «4.5.0. Переяслав», волонтер і товариш захисника Руслан Стародуб розповів, що Юрій ще будучи цивільним активно донатив на потреби фронту, а після мобілізації рідко просив допомоги для себе, переймаючись передусім потребами свого підрозділу.
На завершення заходу присутні поклали квіти до меморіальної дошки. Ім’я Юрія Білецького відтепер викарбуване на стінах його рідного ліцею.