На Київщині велика кількість популярних маршрутів, які обирають місцеві мешканці для відпочинку та перезавантаження. До прикладу, дендропарк «Олександрія» або Межигір’я. Дехто відправляється на прогулянку в ліс або до озера на барбекю. А тим часом за годину-півтори їзди від столиці ховаються три містечка, про які туристичні путівники згадують не дуже часто. Кагарлик, Миронівка та Рокитне — це не просто точки на карті. Восени ці містечка перетворюються на ідеальні локації для повільних подорожей, де немає натовпів, зате є захоплива історія, палаци та неймовірна природа.
Сьогодні ми розповімо про кожне з цих міст та покажемо цікаві місця, які там варто відвідати.
Кагарлик – зниклий палац та дуб, що пам’ятає Гоголя
Розпочнемо подорож з Кагарлика. Це місто в Обухівському районі Київщини. По назві відразу зрозуміло, що вона не слов’янська. Тому поговоримо деталніше, від чого ж вона пішла.
Перше поселення на цьому місці – Городець – згадується ще 1142 року. Стояло воно на землях, де колись жили тюркські племена й берендеї. Саме через це археологи досі викопують навколишні кургани й рештки давнього Торчеського городища. Монголи спалили Городець 1240 року. Кілька століть тут ніхто не жив. Населення повернулося сюди тільки за часів князів Острозьких у XVI столітті. Саме тоді, ймовірно, поселення й отримало нову, тюркську за походженням назву.
Куди ж сьогодні варто піти в Кагарлику?
- Парк зі скандинавським корінням. Не дивлячись на походження містечка, парк в Кагарлику – це витвір європейської аристократичної моди XIX століття. Його заклав кагарлицький поміщик Дмитро Трощинський. На 35 гектарах ростуть понад сотня видів дерев. Вони завезені із Криму, Кавказу та Європи, а серед них стоїть дуб, який місцеві пов’язують з ім’ям Гоголя.
- Руїни палацу. Колись на території Кагарлика був палац. Після XX століття тут залишилася лише ротонда (альтанка) на пагорбі та фрагменти брами. Восени ці залишки виглядають по особливому привабливо.
- Козацькі шляхи. Поруч із містом у районі балки пролягали давні шляхи, якими ходили козацькі дозори. Восени тут можна побачити геометрію старого ландшафту та відчути атмосферу, яка панувала колись.
Місто Кагарлик не має великої кількості архітектурних пам’яток, але в нього багато та цікава історія. Саме тому сюди варто завітати хоча б раз. Найкращий час для осінніх фотографій та прогулянок тут – після 15:00. Сонце вже потроху сідає, а м’яке світло пробивається через вікові дерева.
Рокитне – маєток Браницьких та осінні каньйони
Рокитне – це ще одне містечко на Київщині, яке варто відвідати. У нього цікава історія, яку не прочитаєш в підручниках. Місто вперше згадується в документах XV століття, а вже у другій половині XVI стає осередком козацтва. Козацькому отаману Криштофу Косинському за хоробрість у боях проти татар подарували Рокитне з навколишніми землями. Проте Януш Острозький хитрощами домігся від короля нової грамоти й забрав містечко собі. Розлючений Косинський зібрав загін і рушив на Білоцерківський замок. Так почалося повстання, яке історики називають першим великим козацьким виступом проти Речі Посполитої. Це і стало початком багатьох українсько-польських воєн.
Тепер перейдемо до сучасності та архітектурних пам’яток, які варто відвідати.
- Палац Браницьких. Він знаходиться біля Рокитного – в Рудому Селі. Тут знаходиться садибний будинок початку XIX століття родини Браницьких. Він зберігся частково до сьогодні й має дуже гарну архітектуру, особливо класичні колони. Восени садиба, оточена стародавніми липами, нагадує декорацію до дореволюційного фільму.
- Річка Рось. Саме в цьому районі річку пронизують гранітні породи. Восени, коли крони дерев стають червоно-жовтими, береги річки перетворюються на міні-каньйони. Це гарне місце для пікніку та фотосесії.
- Троїцька церква у Бушевому. Вона знаходиться не в самому Рокитному, біля нього. Це старовинна дерев’яна церква 1760 року, збудована без жодного цвяха. На авто ця поїздка не займе багато часу.
Таємниці міста Миронівка
Миронівка – це невеликий населений пункт, який навіть не всі знають. Проте якщо заглянути глибше у історію, можна сказати, що це місто, яке нагодувало півсвіту.
Історія почалася 1912 року із селекційно-дослідної станції,. В 1925 році тут вивели сорт «Українка». Після Другої світової війни його визнали міжнародним еталоном сильної пшениці. Але справжню славу місту приніс селекціонер Василь Ремесло. Його сорт «Миронівська 808» (1963 року) у окремі роки засівали на понад десяти мільйонах гектарів. При цьому не лише в СРСР, а й далеко за його межами. За ці досягнення станція отримала орден Леніна.
Що зараз подивитись в Миронівці? Тут й надалі працює інститут, проте знаходиться він поруч із Миронівкою – в селищі Центральне. Тут можна побачити дослідження поля наживо, а також оцінити масштаби територій, де росте пшениця.
Ще одне місце біля Миронівки – старовинні вітряки та балки. Тут в селах Тулинці чи Шандра збереглись унікальні яри. Вони мають особливий вигляд восени. А туристів тут практично немає.