Київщина – це сотні сіл і містечок, де зимові свята досі святкують так, як робили прадіди: з колядою під вікнами, дідухом у хаті та пшеницею на покутті. Попри війну, ці традиції не зникають – навпаки, стають сильнішими. Київщина інфо розповідає про обряди які ви точно можете побачити на власні очі в області на свята – від Бучі до Переяслава, від Фастова до Тетерева.
Святвечір і Різдво (24-25 грудня)
- 12 пісних страв – обов’язково кутя з пшениці (не рису!), узвар, голубці з грибами, вареники з капустою чи картоплею, риба, оселедець, гриби, квасоля. На Київщині кутю часто заправляють не маком, а конопляним молоком – це місцева фішка.
- Дідух – сніп із житньої соломи, який ставлять на покутті замість ялинки. У селах під Броварами та Борисполем подекуди й досі роблять дідухи до 2 метрів заввишки і прикрашають калиною та часником «від усього лихого».
- Перша зірка – її досі чекають саме на небі, а не в смартфоні. Як тільки засвітилася – сідають за стіл. Господар тричі обходить хату з кутею, потім кидає ложку куті до стелі: чим більше прилипло — тим кращий урожай.
Колядки та Щедрий вечір (31 грудня)
На Київщині колядують не лише діти, а й дорослі чоловічі гурти – «парубочі коляди». Найвідоміші місцеві колядки:
- «Добрий вечір тобі, пане господарю» (універсальна)
- «Ой там за лугом, за лужком» (Бориспільщина)
- «Нова радість стала» у місцевому варіанті з довгими приспівами.
У селах під Києвом (Гоголів, Рожівка, Саливонки) до гурту ходять із великою восьмикутною зіркою на держаку – її крутять, і всередині дзвіночки дзеленчать.
Щедрий вечір – жіночий і дівочий. Щедрують переважно дівчата, а в хату заносять «Маланку» – парубка в жіночому одязі з величезними цицьками з подушок. У Переяславі й досі водять живого «Козу» (хлопець у вивернутому кожусі).
Водохреща (6 січня)
- Йорданська вода – на Київщині вважається найсильнішою, якщо набрана до 12:00 6 січня. У селах воду з криниць набирають ще з 5 ранку.
- Опалення хати водою – бабусі кроплять усі кути освяченою водою і малюють хрести крейдою над дверима та вікнами.
- Купання в ополонці – у 2026-му наймасовішими місцями залишаться: Гідропарк (Київ), озеро в Бучі, річки Дніпро і Трубіж у Переяславі, ставок у Білій Церкві.
Особливості святкування на Київщині
- Кутя з конопляним молоком – майже ніде більше в Україні так не роблять.
- Дідух із пшениці, а не жита – бо навколо Києва родючі чорноземи.
- Колядки з «вертепом на палиці» – маленьким дерев’яним театром, який носять по хатах (збереглося в Іванківському та Вишгородському районах).
- Водити «Цапа» замість «Кози» – у селах по лівому березі Дніпра.
- Пшениця на покуть – кидають жменю зерна за ікони «на врожай і на мир».
Де все це побачити наживо цієї зими:
- Мамаєва Слобода – щоденні програми з 25 грудня по 19 січня (вертепи, колядки, майстер-класи)
- Пирогів – щовихідні колядницькі гурти з різних регіонів Київщини
- Переяслав — Музей народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини, у різдвяні свята тут проведуть свято колядок і вертепів
- Село Мотижин (Бучанський район) – одне із небагатьох, де ще можна побачити як водять живого «Цапа»
- Біла Церква, дендропарк «Олександрія» – масові коляди та водохресний хресний хід
Ці традиції – не якісь музейні експонати, а те, що досі живе в хатах звичайних людей у околицях столиці. І поки ми колядуємо, щедруємо й ставимо дідуха – ми не просто святкуємо, ми тримаємося за своє. Тож хай ця зима буде теплою не лише від печі, а й від тих пісень, що лунатимуть під вікнами.