У Переяславі 8 вересня попрощалися із 47-річним полковником Збройних Сил України Олегом Галайком. Серце офіцера зупинилося напередодні – не витримало виснаженого стану організму та тягаря війни. Про це повідомляє Переяславська міська рада, передає Київщина Інфо.
Прощання розпочалося біля домівки Олега Галайка в Переяславі, де зібралися родина, друзі, побратими, представники влади, духовенства та містяни. Далі жалобна процесія рушила до Храму Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, де відбулася заупокійна служба та чин відспівування.
Полковник Олег Олексійович Галайко народився 24 квітня 1979 року. На військову службу за контрактом вступив у 1996 році, призваний Котовським ОВК Одеської області.
У Збройних Силах України він обіймав посаду начальника відділу експлуатації інженерного озброєння та техніки управління забезпечення інженерним озброєнням, військовою технікою та майном Центрального управління забезпечення озброєнням, військовою технікою та майном спеціальних військ Озброєння (військова частина А0307).
Офіцер помер 7 вересня 2026 року внаслідок гострої серцевої недостатності на тлі ішемічної хвороби серця. У нього залишилися дружина та син.
«Він поклав своє життя на служіння і захист українського народу»
Під час чину відспівування настоятель храму отець Іван Будняк звернувся до присутніх зі словом.
«Немає більшої любові, як та, коли хто душу свою покладе за друзів своїх. Душу – це означає життя. Це еталон справжньої любові. Наш воїн поклав своє життя на служіння і захист українського народу. Він виконав свою місію, покладену на нього Богом. І хоча б який біль не охоплював наше серце, маємо пам’ятати, що це розставання – тимчасове. Ми потрібні нашим рідним, які відходять у вічність, тут, живими, щоб пам’ятати їхній подвиг і молитися за них», – повідомив отець Іван.
Зі словами співчуття до родини звернувся міський голова Переяслава Вячеслав Саулко. Він наголосив на внеску полковника в оборону України та зазначив, що війна забирає найкращих не лише на полі бою.
«Ніхто з нас навіть не уявляє, який вклад він приносив у захист нашої країни. Олег не загинув від кулі, але не витримало серце – не витримало тієї страшної битви, яку вчиняють варвари рашистської держави. Він до останнього боровся за життя і до останнього був відданий військовій присязі. Олег, як і всі наші Герої-захисники, буде посмертно удостоєний звання почесного жителя нашої громади», – повідомив очільник міста.
Спогади побратимів
Побратим Олександр Дмитрович згадує Олега Олексійовича як чуйну людину та фахівця найвищого рівня, який працював на межі можливостей.
«Він був професіоналом з великої літери, який виконував свої обов’язки до кінця. Навіть не дивлячись на стан свого здоров’я, на хворе серце, він завжди був на роботі. Приймав пігулки, але казав, що йому потрібно бути на місці, щоб наближати нашу перемогу. А для своєї родини він був чуйним чоловіком і батьком. Останнього разу, напередодні відпустки, він із такою гордістю розповідав, як вони з дружиною відвозили сина на потяг до табору, ділився планами та надіями… У людини були мрії, яким не судилося здійснитися. Але я вірю, що родина зможе втілити його бажання в життя», – повідомив військовослужбовець.
Місцем останнього спочинку полковника Олега Галайка стало Підварське кладовище у Переяславі.
