Коли йдеться про історичну спадщину Київщини, найчастіше згадують Чорнобиль, Трипілля чи Межигір’я. А от про історичні важливі села, які знаходяться за кілька кілометрів від столиці, знають не всі. Насправді в області безліч населених пунктів, які відігравали важливу роль в обороні держави, в прийнятті рішень щодо держави або були місцем зустрічі впливових людей.
Місто-порт Витачів
Село Витачів в Обухівському районі вважається одним із найстаріших поселень на Київщині. Археологи кажуть, що воно було засноване приблизно в IV столітті нашої ери. Проте справжня сенсація не в цьому. Перша письмова згадка про нього з’явилася не в давньоруському літописі, а в трактаті візантійського імператора Константина VII Багрянородного «Про управління імперією» 949 року. Імператор описав Витачів як потужний порт на Дніпрі в південному передмісті Києва. У часи Київської Русі це справді було місто з великою гаванню, де зупинялися кораблі та зустрічалися князі для переговорів.
Бухта, в яку колись причалювали кораблі, збереглась і до сьогодні. Зараз тут знаходиться відома гора Могила, яка є найвищою дніпровською кручею заввишки 190 метрів. Саме тут відкривається гарний краєвид довжиною в пару кілометрів.
Пархомівка в Білоцерківському районі
Багато хто сприймає Пархомівку, як звичайне тихе село на Київщині. Проте саме тут розташована Покровська церква (1903–1906 рр.). Вона вважається однієї із самих незвичайних в Східній Європі.
Цікаві факти про храм:
- Саме меценат Віктор Голубєв вирішив збудувати церкву у стилі модерн з елементами неоруського зодчества. Він був сином залізничного магната.
- Для оздоблення храму запросили Миколу Реріха. Тоді він був ще молодим художником. Зараз на фасадах церкви збереглися дві його автентичні мозаїки: «Покрова Богородиці» та «Спас Нерукотворний».
- Довгий час храм не хотіли освячувати через неканонічні східні та язичницькі символи, які використовував Микола Реріх.
Германівка – оборонний ланцюг Київської Русі
За переказами, це поселення наприкінці X століття заснував сам князь Володимир Великий під назвою Герменич. Саме воно входило до оборонного ланцюга південного кордону Київської Русі. Пізніше, у XVI–XVII століттях, Германівка неодноразово змінювала власників серед польської шляхти. Нею володіли Острозькі, Дорогостайські, Фірлеї, Тарновські.
- У 1631 році вона вже мала статус містечка.
- В 1640-х роках була повністю спалена під час татарського набігу.
- У 1649 році тут з’явилася власна козацька сотня на чолі із Іваном Чернушенком.
Всі ці історичні події відображені на гербі села до сьогодні: золоті церква, булава і шабля на лазуровому щиті.
Руде Село та таємниці палацу Залеських
Руде Село – це місце, де зберігаються таємниці. Тут туристам є що подивитись та дізнатись.
Наприкінці XVIII століття шляхтич Станіслав Залеський збудував тут розкішний палац у стилі суворого класицизму. За переказами, вважається, що Залеський збудував його для сліпої дівчини, в яку закохався. Він спеціально зробив рельєфний інтер’єр, щоб вона могла відчувати його на дотик.
Зараз палац стоїть у руїнах, проте величні колони та фрагменти фасаду досі вражають. Особливо гарно вони виглядають серед дикого парку.
Демидів – літописне місто, про яке не всі знають
Зараз Демидів знають як село, а колись воно було містом з історичною цінністю. Саме Демидів згадується в 1026 році як літописне місто Городець. Тут уклали історичний мирний договір київський князь Ярослав Мудрий та його брат Мстислав Хоробрий. Вони розділили сфери впливу по Дніпру.
Зараз на околицях села є залишки городища та земляних валів.
Стайки – сотенне містечко на кордоні двох держав
Стайки – це приклад того, як мирне на вигляд село могло століттями бути прикордонним форпостом. Перша документальна згадка про нього датована 1576 роком. Тоді селом володіли князі Глинські. Проте 1649 року Стайки стали сотенним містечком Канівського полку, а точніше опорним пунктом козаків та селян.
Потім власники почали змінюватись:
- 1657 року Стайками володів гетьман Іван Виговський;
- 1669 року село перейшло київському митрополиту Йосипу Тукальському;
- 1686 року Стайки залишилися за Московською державою як прикордонний пункт;
- наприкінці XVII століття селом володів гетьман Іван Мазепа, який 1707 року передав його Києво-Печерському монастирю.
Виходить, що на невеличкий населений пункт в Київській області навалилось багато історичних подій, які до сьогодні не всі знають.\
