Українська школа сумо сьогодні переживає свій історичний пік, залишаючи позаду навіть родоначальників цього бойового мистецтва – японців. На останньому чемпіонаті світу з 12 можливих золотих медалей українці вибороли 6. Проте за блискучими перемогами на дохьо стоїть виснажлива реальність: логістика під час війни, тренування під звуки вибухів та фінансова скрута провідних атлетів. Про ціну чемпіонства, спортивний феномен переяславця, чотириразового чемпіона світу в особистій вазі, заслуженого майстра спорту України Святослава Семикраса, розбудову осередків у столичному регіоні та необхідність підтримки від місцевого бізнесу ексклюзивно розповіла в інтерв’ю для «Київщина інфо» головна тренерка збірної України з сумо, заслужений майстер спорту Вікторія Царук
Про представництво Київщини, виклики війни та тріумф над японцями
Вікторіє, почнемо з нашого регіону: скільки представників Київщини сьогодні захищають честь країни у складі національної збірної та як взагалі виглядає побудова чемпіонської команди?
Якщо брати нещодавній чемпіонат світу серед дорослих, там від нашої області було троє спортсменів. Але загалом їх було всього 21, бо квот мало. А от на чемпіонатах Європи у вікових категоріях U-15 та U-18 представництво Київщини значно більше і вагоміше.
Щодо побудови команди – бути головним тренером означає відповідати абсолютно за все: від комплектування збірної, результату і роботи тренерів до логістики, наказів та фінансових звітів. Цьогоріч мені на допомогу ввели посаду старшого тренера (нею стала титулована Іванна Березовська), що трохи розвантажило мене в тренувальному процесі. Але загалом наша робота підпорядкована єдиному календарному плану заходів, під який держава виділяє бюджет.
Нині український спорт переживає найважчі часи. З якими викликами стикається збірна в умовах повномасштабної війни?
Щороку стає все важче логістично та морально. Ми абсолютно не в рівних умовах з іноземними спортсменами. Наприклад, на змагання до Будапешта ми їхали потягом, закладаючи додаткові півдоби через можливі повітряні тривоги. У підсумку провели в дорозі дві доби.
Тренувальний процес також проходить у стресі. Перед чемпіонатом світу на базі в Конча-Заспі ми тренувалися під вибухи, від яких дрижало скло. Немає повноцінного відновлення, спортсмени постійно хвилюються за родини. Але ми не хочемо, щоб нас жаліли. На європейських турнірах нам можуть піти на поступки організаційно, але на дохьо ми – потужні конкуренти, тому там поблажок ніхто не робить.
Як так вийшло, що українська школа сумо сьогодні обходить навіть японців, для яких це спорт номер один?
По-перше, ми відрізняємося характером. Українці вперті і не здаються після першої поразки. В Японії сумо займаються з початкової школи, це колосальне фінансування. У нас же підтримка скромніша, але на останньому дорослому чемпіонаті світу з 12 золотих медалей Україна взяла шість, а Японія – лише три.
У нас мало «чистих» сумоїстів, переважно це вихідці з інших єдиноборств. Але в підготовці ми використовуємо все: бігові, гімнастичні, ігрові види. Японці 90% часу проводять суто на дохьо, а ми залучаємо комплексний підхід, і він працює.
Феномен Святослава Семикраса: які перепони долає гордість Переяслава на шляху до перемог
Якщо говорити про унікальні таланти Київщини, неможливо оминути вашого підопічного, гордість Переяслава – Святослава Семикраса. У чому його феномен?
У нього надзвичайно індивідуальний та незручний для суперників стиль. Його сутички завжди видовищні. Він дуже прудкий для своєї ваги, чудово бореться з важчими суперниками в абсолютних категоріях, працює знизу.
Він виступає за Переяслав і область, хоча сам родом з Вінниччини. Бути тренером такого спортсмена складно, бо в Україні немає фахівця, який міг би дати йому в техніці щось таке, чого він ще не знає. Він ідеально відчуває своє тіло. Моя задача зараз – підтримувати його ментально.
Наскільки емоційно складною була його підготовка до останніх стартів? Адже вболівальники бачать лише красиву картинку з медалями.
Цей рік дався йому дуже важко. У Святослава народився син, і він відчув величезну відповідальність за родину. Між чемпіонатами Європи та світу він мусив приділяти багато часу звичайній фізичній роботі, щоб заробити гроші на підготовку. Далося в знаки й те, що перед самими зборами у нього помер дідусь.
Святослав приїхав на збір емоційно виснаженим. На чемпіонаті світу в особистій першості він вперше не вийшов у фінал. Довелося знаходити слова підтримки. Зрештою, він здобув «бронзу» в особистому заліку та історичне «золото» в команді.
Ви згадали про роботу. Як чемпіон світу балансує між спортом і забезпеченням сім’ї в наших реаліях?
Це найболючіше. Він працює на посаді спортсмена-інструктора, отримуючи близько 15 тисяч гривень. Хіба може дорослий чоловік на ці гроші утримувати дружину, дитину і забезпечувати собі дороге спортивне харчування, вітаміни та відновлення? Він завжди бореться з «недовагою», йому критично необхідний якісний раціон.
Є регіони, наприклад Донеччина, де спортсменам платять міські, обласні, стипендіальні кошти, вони там гарно фінансуються. У нас на Київщині, на жаль, такої системної фінансової підтримки саме для нього зараз немає. Держава покриває витрати на змагання, але щоденна рутина і відновлення (масажі, МРТ за 2000 грн) лягають на його плечі.
Як саме місцевий бізнес Переяславщини чи області загалом може допомогти йому та іншим талантам?
Йдеться не про жебракування, а про базові потреби провідного атлета. Щомісячна спортивна стипендія на рівні 10-15 тисяч гривень від меценатів могла б повністю закрити питання якісного харчування, вітамінів і відновлення. Це дозволило б йому не забирати гроші з бюджету власної родини і повноцінно фокусуватися на тренуваннях та передачі досвіду молоді Київщини.
Розвиток сумо на Київщині та цілі на 2027 рік
Повертаючись до загальної картини: як зараз розвивається сумо саме в нашому столичному регіоні? Де є перспективні осередки?
Київщина має колосальний потенціал! Керівництво Всеукраїнської федерації сьогодні на 80% складається з представників Київської області, тому ми кровно зацікавлені в розбудові нашого регіону.
Цього року дуже потужно додалася Біла Церква – там відкрилася місцева федерація, яку очолив Юрій Даценко, їхні спортсмени вже привозять медалі Європи (U-15, U-18). У Переяславі успішно працює тренер Сергій Безкоровайний. Також ми представлені у Фастові, Вишневому, Ірпені, Борисполі. Ми маємо кваліфіковані кадри, до нас долучаються тренери з числа вимушених переселенців. Єдине, чого бракує регіону – зацікавлених меценатів на місцях, які готові були б очолити осередки та фінансово підтримати тренерів у громадах.
Якими є плани збірної та як ви бачите розвиток спортивного менеджменту найближчим часом?
У світі сумо зараз велике пожвавлення. Міжнародну федерацію очолив легендарний Хакухо, і головна мета зараз – увійти до програми Олімпійських ігор. А наша збірна вже прицілюється до виступу на Всесвітніх іграх 2029 року.
Щодо менеджменту: ми оновили керівництво Всеукраїнської федерації і зараз фокусуємося на побудові сильних обласних структур. Водночас я постійно пояснюю спортсменам: треба розвивати особистий бренд. Спонсори та бізнесмени йдуть до тих, кого бачать. Тому закликаю медіа і жителів Київщини активніше цікавитися нашими перемогами, підписуватися на сторінки «Федерації сумо України» та підтримувати своїх спортсменів реальною допомогою.
FAQ: Усе, що потрібно знати про українське сумо
Головна тренерка національної збірної України з сумо. Керує підготовкою команди до чемпіонатів Європи та світу, відповідає за комплектацію та результати збірної.
Україна входить до світової еліти сумо. На останньому чемпіонаті світу наші спортсмени вибороли 6 золотих медалей, випередивши батьківщину сумо – Японію (3 золота). Успіх полягає у комплексних тренуваннях (поєднання дохьо з ігровими та біговими навантаженнями) та сильному характері атлетів.
Видатний український суматорі, який на змаганнях представляє Переяслав (Київщина). Володар історичного командного «золота» та бронзовий призер чемпіонату світу в особистому заліку, відомий своїм незручним і видовищним стилем боротьби.
У області активно діють осередки у Білій Церкві, Переяславі, Фастові, Вишневому, Ірпені та Борисполі. Більшість керівного складу Всеукраїнської федерації – представники столичного регіону, які націлені зробити Київщину потужним центром українського сумо.
Чемпіонам не вистачає базового фінансування на відновлення та харчування (МРТ, масажі, вітаміни). Меценатські стипендії (10-15 тис. грн щомісяця) дозволять провідним атлетам області залишатися у професійному спорті, а місцевим осередкам – розвивати дитячий та юнацький спорт у своїх громадах.
Усі путівники: Аналітика та інтерв'ю
