Кримінальне провадження – це врегульована Кримінальним процесуальним кодексом процедура, у межах якої проводять досудове розслідування, судовий розгляд і вирішують інші питання, пов’язані з кримінальним правопорушенням. Пояснюємо крок за кроком, як справа проходить шлях від заяви до вироку і чому підозра ще не означає вини.
Головне коротко
- Кримінальний кодекс визначає, що є злочином і яке покарання за нього передбачене. Кримінальний процесуальний кодекс – як цей злочин розслідують і розглядають у суді.
- Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей до ЄРДР – не пізніше 24 годин після заяви (стаття 214 КПК).
- Підозра, обвинувачення і вирок – три різні юридичні поняття. Вину встановлює лише обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили (презумпція невинуватості, стаття 17 КПК).
- Підозрюваний має право на захисника і право мовчати; користування цим правом не є визнанням вини.
- Покарання призначають лише за вироком суду.
Кримінальний і Кримінальний процесуальний кодекси: у чому різниця
Це два різні кодекси, які регулюють різні питання.
Кримінальний кодекс України (КК) визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями і які кримінально-правові наслідки можуть застосовуватися до осіб, що їх вчинили. Завдання кодексу (стаття 1 КК) – правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та інших суспільних цінностей, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 11 КК, кримінальним правопорушенням є передбачене кодексом суспільно небезпечне винне діяння – дія або бездіяльність, вчинене суб’єктом кримінального правопорушення. Отже, має значення не лише сам факт певної поведінки, а й те, чи відповідає вона ознакам кримінального правопорушення, передбаченим КК.
Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) визначає порядок кримінального провадження: як розпочинається розслідування, як збирають докази, які права та обов’язки мають учасники, як обвинувальний акт передають до суду і як відбувається судовий розгляд. Завдання кримінального провадження визначає стаття 2 КПК.
Спрощено:
- КК відповідає на запитання, яке діяння є кримінальним правопорушенням і яке покарання за нього передбачене;
- КПК – як це правопорушення мають розслідувати і як справу має розглядати суд.
Крок 1. Внесення відомостей до ЄРДР
Після заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення або після того, як слідчий, дізнавач чи прокурор самостійно виявив обставини, що можуть свідчити про його вчинення, відомості мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК, це потрібно зробити невідкладно, але не пізніше 24 годин, і розпочати розслідування. Згідно з частиною 2 статті 214, досудове розслідування розпочинається саме з моменту внесення відомостей до ЄРДР – це процесуальна відправна точка розслідування.
Що робити, якщо заяву не внесли до ЄРДР вчасно, читайте в матеріалі «Подали заяву в поліцію – що далі: права потерпілого, ЄРДР і відшкодування шкоди».
Крок 2. Досудове розслідування і збирання доказів
Під час досудового розслідування уповноважені органи проводять передбачені законом процесуальні дії, щоб встановити обставини кримінального правопорушення і зібрати докази.
- Поняття доказів визначає стаття 84 КПК: це фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких встановлюються обставини, що мають значення для провадження.
- Обставини, які потрібно довести, перелічує стаття 91 КПК.
- Способи збирання доказів встановлює стаття 93 КПК.
Отже, досудове розслідування – це не лише пошук особи, яку можуть підозрювати, а комплекс дій, спрямованих на встановлення всіх обставин справи.
Крок 3. Повідомлення про підозру
За наявності передбачених законом підстав особі повідомляють про підозру:
- коли таке повідомлення обов’язкове – визначає стаття 276 КПК;
- вимоги до змісту письмового повідомлення – стаття 277;
- порядок вручення – стаття 278;
- порядок зміни повідомлення про підозру – стаття 279.
Відповідно до частини 1 статті 42 КПК, підозрюваним є особа, якій у порядку статей 276-279 повідомлено про підозру. Статус підозрюваного виникає й в інших прямо передбачених цією нормою випадках, зокрема щодо особи, затриманої за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Підозра не означає вини
Повідомлення про підозру не є вироком суду і саме по собі не встановлює винуватості. Це випливає з принципу презумпції невинуватості (стаття 17 КПК): особа вважається невинуватою і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в порядку, передбаченому КПК, і не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Права підозрюваного: захист і право мовчати
Набувши статусу підозрюваного, особа отримує передбачений КПК комплекс процесуальних прав.
Право на захист
Право на захист гарантує стаття 20 КПК. Відповідно до частини 3 статті 42 КПК, підозрюваний має, зокрема, право:
- знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють;
- мати захисника і користуватися його правовою допомогою;
- подавати докази;
- заявляти клопотання та відводи;
- оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність;
- користуватися іншими правами, передбаченими КПК.
Участь захисника регулюють, зокрема, статті 45 і 46 КПК.
Право не давати показання
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 42 КПК, підозрюваний має право нічого не говорити з приводу підозри чи обвинувачення або в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання. Це право гарантує й стаття 63 Конституції України.
Користування цим правом саме по собі не є визнанням вини.
Крок 4. Обвинувальний акт і передача справи до суду
Згідно зі статтею 283 КПК, досудове розслідування закінчується, зокрема, закриттям кримінального провадження або зверненням до суду з обвинувальним актом. Обвинувальний акт складають відповідно до вимог статті 291 КПК.
Якщо обвинувальний акт передано до суду в установленому порядку, особа набуває статусу обвинуваченого (частина 2 статті 42 КПК).
Підозра, обвинувачення і вирок: у чому різниця
Ці три поняття мають різне юридичне значення і стосуються різних етапів провадження.
| Поняття | Що означає | Норма |
|---|---|---|
| Підозра | Особі в установленому порядку повідомлено про підозру, або вона набула статусу підозрюваного з іншої передбаченої законом підстави | статті 42, 276-279 КПК |
| Обвинувачення | Твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку КПК. Коли обвинувальний акт передано до суду, особа стає обвинуваченою | пункт 13 частини 1 статті 3, частина 2 статті 42 КПК |
| Вирок | Судове рішення, ухвалене за результатами судового розгляду; може бути обвинувальним або виправдувальним | статті 368, 373 КПК |
Тому підозра, обвинувачення і вирок – не різні назви одного процесуального явища, а різні етапи і категорії кримінального провадження.
Крок 5. Що відбувається в суді
Під час судового розгляду сторони реалізують свої процесуальні права, подають докази і відстоюють свої позиції. Принцип змагальності сторін закріплює стаття 22 КПК.
Докази оцінюють відповідно до статті 94 КПК: кожен доказ – з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв’язку.
Крок 6. Вирок і покарання
За результатами судового розгляду суд ухвалює вирок (стаття 368 КПК), який може бути обвинувальним або виправдувальним (стаття 373 КПК). Отже, навіть передача обвинувального акта до суду не означає, що суд уже встановив винуватість: це питання суд вирішує за результатами розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Тож ні повідомлення про підозру, ні направлення обвинувального акта до суду покаранням не є.
Яке покарання передбачене за різні кримінальні правопорушення
Конкретні наслідки залежать від того, яке діяння вчинено, за якою нормою КК його кваліфіковано і які обставини встановлено у провадженні. Наприклад:
- умисне легке тілесне ушкодження – частина 1 статті 125 КК встановлює визначені законом види покарання;
- розбій – за частиною 1 статті 187 КК передбачено позбавлення волі на строк від трьох до семи років;
- шахрайство (заволодіння чужим майном або набуття права на майно шляхом обману чи зловживання довірою) – стаття 190 КК; вид і розмір покарання залежать від частини статті та встановлених обставин;
- умисне вбивство – за частиною 1 статті 115 КК передбачено позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років; для кваліфікованих видів (частина 2 статті 115) закон передбачає суворіші покарання.
Тому сама назва кримінального правопорушення ще не відповідає на запитання про конкретне покарання: потрібно враховувати частину статті КК, фактичні обставини справи та інші обставини, що впливають на кваліфікацію і призначення покарання.
Часті запитання
Ні. Підозра – це процесуальний статус, а не вирок. Відповідно до презумпції невинуватості (стаття 17 КПК), вину встановлює лише обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.
Ні. Підозрюваний має право нічого не говорити з приводу підозри або в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання (пункт 4 частини 3 статті 42 КПК, стаття 63 Конституції). Це не є визнанням вини.
З моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК). Зробити це мають не пізніше 24 годин після заяви чи повідомлення.
Коли обвинувальний акт щодо нього передано до суду в установленому порядку (частина 2 статті 42 КПК).
Кримінальний кодекс визначає, що є кримінальним правопорушенням і яке покарання за нього передбачене. Кримінальний процесуальний – як таке правопорушення розслідують і розглядають у суді.
Нормативна база
- Кримінальний процесуальний кодекс України – статті 2, 3, 17, 20, 22, 42, 45, 46, 84, 91, 93, 94, 214, 276-279, 283, 291, 368, 373.
- Кримінальний кодекс України – статті 1, 11, 50, 115, 125, 187, 190.
- Конституція України – стаття 63.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює індивідуальної юридичної консультації.
Усі путівники: Довідники
